Шкільна бібліотека

Бібліотеки з'явилися з незапам’ятних часів. Давні єгиптяни називали їх "аптеками для душі”, тому, що книги робили людську душу благородною,  а розум сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р.

 

Кожна сучасна бібліотека має абонемент і читальний зал. Абонемент – відділ бібліотеки, де книги видаються додому. В читальному залі можна користуватися літературою, яка додому не видається. Тут зібрані кращі книги з усіх питань, видання які є в бібліотеці в одному примірнику, а також газети і журнали.

 

Книги у бібліотеці розміщені на стелажах. Кожна з них має своє місце. Перекладати книги з однієї полички на іншу не можна, бо її доведеться довго шукати.

 

Всі багатства бібліотеки відкриті на книжкових поличках і виставках. Найкращим вашим порадником у виборі книг є бібліотека. Він завжди допоможе знайти найцікавіші книги.

 

Як знайти потрібну книжку в бібліотеці без бібліотекаря. Надійним компасом у книжковому морі є бібліографія. Вона веде облік і систематизує друковані твори  з усіх галузей знань, складає різні бібліографічні покажчики, щоб сприяти ефективному використанню їх. Вам діти, як майбутнім студентам треба мати уявлення про бібліографію, знати які бувають бібліографічні покажчики, картотеки й каталоги та як ними користуватися.

 

Часто читач приходить до бібліотеки, вже знаючи, прізвища авторів та назви потрібних книг. Ці відомості дає йому вчитель на заняттях, вони є в програмах і методичних посібниках з курсів, що вивчаються. Вчителі шкіл складають списки обов'язкової й рекомендованої літератури до кожного предмета.

 

У великих бібліотеках є книжкові полиці відкритого доступу, де виставляються найпотрібніші  книжки. Якщо такої книги там немає, слід звертатися до алфавітного каталогу. В ньому картки на всі наявні в бібліотеці книги розміщено за алфавітом прізвищ авторів, а коли це колективні чи фольклорні збірники – за алфавітом назв. Причому враховано місце в алфавіті не тільки першої букви, а й наступних. Коли книгу написали кілька авторів, місце картки в каталозі визначається переважно за першим прізвищем. Картки на твори того самого письменника розміщуються в такому порядку: 1) зібрання творів; 2) вибрані твори; 3) збірники підготовчих робіт, документів і листів; 4) окремі твори та тематичні збірники; 5) бібліографії творів цього автора; 6) література про автора.

 

Коли ви знайшли в каталозі картку на потрібну книжку, треба заповнити на спеціальному бланку замовлення на неї. В ньому вказуються автор, назва книжки і її інвентарний номер, що складається з букв і цифр, зазначених на каталожній картці. Саме він допоможе бібліотечним працівникам легко знайти замовлену вами книжку.

 

Якщо у учня немає списку літератури, до теми, потрібні книжки він зможе знайти за систематичним каталогом, в якому є рубрики з усіх галузей знань.

 

Картки у ньому розміщуються відповідно до галузей науки. Наприклад книги з фізики і математики будуть розміщені у відділі:

22 – Фізико-математичні науки.

24 – Хімічні науки.

26 – Наука про землю.

5 – Охорона здоров'я. Медицина.

63 – Історія.

86 – Атеїзм. Релігія.

88 – Психологія.

 

У великих наукових бібліотеках ще ведуться предметні каталоги, де бібліографічні картки розміщуються за змістом з окремих предметів, але в логічній послідовності, як у систематичному каталозі, а за алфавітом назв предметних рубрик )автоматизація, атомна енергія і т.д.) Наприклад, літературу про те, як слід організувати самостійну роботу з книжками, можна знайти в рубриках: "Наукова організація навчання”, "Гігієна праці та відпочинку” тощо.

 

У великих бібліотеках є ще картотеки журнальних і газетних статей, краєзнавчих матеріалів. Крім того, в них видаються чи готуються рекомендаційні бібліографічні посібники та списки, альбоми газетних вирізок, папки.

 

Орієнтуватися у потоці наукової і політичної інформації допоможе довідкова література.

 

Довідкові видання – це твори друку, що містить короткі відомості наукового, науково-популярного або прикладного характеру, викладені, оформлені та розміщені так, щоб їх можна було швидко знайти.

 

Для успішної роботи з цими виданнями треба мати точну уяву про те, які з них забезпечують одержання необхідних, вам даних, оскільки вони надзвичайно різноманітні за формою, повнотою матеріалу, хронічним обсягом, тематикою.

 

До основних видів довідкових видань належать: Енциклопедії, довідники, словники.

 

Найбільш популярними і значними є ЕНЦИКЛОПЕДІЇ.

 

Енциклопедії – однотомне або багатотомне видання, яке містить в узагальненому вигляді основні відомості з однієї або з усіх галузей знання і практичної діяльності викладені у вигляді коротких статей, розміщених в алфавітному або систематичному порядку.

 

Залежно від обсягу представленої інформації енциклопедії поділяються на великі (кілька десятків томів), малі (10-12 томів), короткі (4-6 томів) і одно- тритомні, як правило, названі енциклопедичними словниками або довідниками.

 

Серед універсальних багатогалузевих енциклопедичних видань найбільш капітальними і всеохоплюючими за своєю тематикою є:

• «Большая советская энциклопедия» (БСЭ) у 30-ти томах;
• «Малая советская энциклопедия» (МСЭ) у 10-ти томах;
• «Українська радянська енциклопедія» (УРУ) у 12-ти томах.

До найбільших доступних і популярних універсальних енциклопедичних видань відносяться однотомний «Советский энциклопедический словарь» та трьохтомний "Український радянський енциклопедичний словник”.

 

Крім енциклопедій універсального характеру видаються галузеві енциклопедичні видання (енциклопедії, довідники та енциклопедичні словники, які відображають диференціацію сучасної науки, розвиток її основних напрямків.

 

"Географічна енциклопедія України”, "Фізична енциклопедія”, "Энциклопедический словарь юного техника”, "Популярная медицинская энциклопедия”, "Кратка литературная энциклопедия”.

 

Цінним додатком до енциклопедичних видань є статистичні дані, ілюстрацій ні матеріали: карти, плани, схеми, креслення, репродукції картин, фотознімки, портрети, зображення монет, прапорів тощо.

 

Кожне енциклопедичне видання забезпечується словником, тобто повним переліком термінів, котрим присвячені вміщені в ньому статті.

 

На широку читацьку аудиторію розраховані словники.

 

Словник – довідкове видання, що містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ним понять або з перекладом на іншу мову.

 

Словники, бувають філологічні і термінологічні і виконують дві функції: нормативну тобто фіксують значення і вживання слів, і інформаційну – відображають знання і практичну діяльність людини, культуру суспільства в певну епоху.

 

Особливе місце посідають мовні (лінгвістичні) словники.

 

Серед великої кількості різних типів основними є одномовні алфавітні тлумачні словники, котрі пояснюють значення вживання граматичні і фонетичні особливості слів. "Короткий тлумачний словник української мови”, "Словник скорочень в українській мові”, "Словник іншомовних слів” ін.

 

Довідкові видання допоможуть тим, хто бажає поглибити знання, одержані в навчальних закладах, удосконалюватися в своїй спеціальності, краще організувати суспільну роботу, бути "нарівні з часом”, мати уяву про найважливіші напрямки суспільного розвитку, науки, техніки про кращі художні твори.

 

Використання довідкових видань дозволить виробити стійкий інтерес до читання, глибше вивчити тему, зрозуміти прочитане.